Для того, щоб дізнатися, яким має бути наше життя, потрібно подивитися на оригінал. Біблія розповідає як було на початку, яким був Божий задум щодо людини.
І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! (Буття 1:26-28)
Бог створив людину схожою на Себе, щоб вона панувала над усією землею.
…То що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив. (Псалом 8:5-7)
Бог учинив нас володарями творива рук Своїх, все помістив під ноги наші.
Ось це, друзі, і є оригіналом! Так, як Бог задумав і повинно бути. Бо в молитві “Отче наш” ми молимося: “Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.
Це означає, що ми молимося, щоб сталося так, як Бог задумав на початку. Отже, ми молимося, щоб наше життя відповідало оригіналу. А в оригіналі кожен із нас поставлений володарем над ділами рук Божих.
Прийняти Божу волю для свого життя – це перестати жити в рабстві гріха, хвороб, бідності й проклять. Наша доля від Бога – володарювати на землі!
Те, наскільки наше життя відповідатиме оригіналу, залежить від того, наскільки ми віритимемо Слову Божому.
2000 років тому, Ісус виправив Адамову помилку. Ісус забрав владу, котру Адам віддав сатані, і знову повернув людині. Кожен, хто зрозуміє і прийме цю істину вірою, запанує на землі. І цим самим виконає волю Божу.
Бог нас коронував славою й величчю, впокоритися Богові – це привести своє життя у відповідальність до оригіналу!
Все створіння Боже мучиться й зітхає, аж поки діти Божі не зрозуміють своє покликання на землі. Бог хоче, щоб кожен із нас служив Йому тим, щоб панував над своїм наділом на землі. Мудро розпоряджаючись та управляючи тим, що Бог довірив нам!
Перестаньте дивитися на своє життя звичним поглядом. Почніть думати і говорити так, як Слово Боже говорить. А Бог говорить, - ви створені, щоб володарювати і царювати на землі.
Якщо ви так почнете мислити то незабаром свого життя ви не впізнаєте, воно стане зовсім інакшим. З кожним днем все більше і більше ваше життя відповідатиме оригіналу! Алілуя!
Юрий Рабый,
Кузнецовск Украина
Хочу пробуждения, ищу, молюсь об этом с 1991 года! Живу в Кузнецовске Ровенской области, Украина e-mail автора: urran@ukr.net
Прочитано 12494 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Заблудшие души. - Олег Хуснутдинов Написано после прочтения отвратных публикаций на сайте - материалов А.Храмова "Религиозная заслуга Ницше" и В.Богуславского "Всем религиозникам посвящается". Думаю, мы еще услышим о воинских подвигах, испытаниях, выпавших на долю разных лжеверующих, но каждый готовит свой путь страданий себе сам. Мы уже видели и жили в том государстве, которое рушило храмы веры православной, и уничтожало правых верою. Этому уже 2007 лет. Поэтому нас не удивишь ни ложью, ни ненавистью, ни скрежущей злобой и пеною у рта, все это и врачи наблюдают, и правые священники. Связанность и одержимость - болезнь страшная. Сначала они кричат - Я убью Учителя! Потом в страхе - только Он - над всеми и во всем, потом исчезают как мглистый туман...
Каждому по его вере и как можно больше благсоловений!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
